Мені дуже хотілося, щоб і  учні у своїй майбутній професійній діяльності теж прагнули бути цікавими, комунікативними, професійно обізнаними людьми. 

Саме для вас всіх я і створюю цей сайт.

Минув перший рік викладання інформатики в школі. Що я, як молодий спеціаліст побачила? В першу чергу неготовність самої школи до появи інформатики, це і відсутність професійних кадрів, і підручників і, звичайно, комп'ютерів. Учні ж мене здивували, вони ХОТІЛИ вивчати предмет з великим бажанням. Може для них це було  престижно, тому що вони були перші, можливо були і інші причини. Колеги учителі відносилися по-різному. Та в мене з'явилися такі слухачі, про яких я зараз можу тільки мріяти. Можливо хтось зараз скаже, що я не мала педагогічних та методичних знань для викладання предмету, і я обов'язково з вами погоджуся. Але в кого вони тоді були?

Перший рік минув дуже швидко. Ми прагли і наздогнати навчальний матеріал, і проводити екскурсії на підприємстві, де я постійно працювала. Навіть наші перші сумісні роботи, які зараз прийнято називати проектами ми виконували. Так формувався мій професійний досвід і учні з подякою згадували наші уроки на випускному вечорі.   

Перші підручники з інформатики мали певні недоліки. Учні були не готові до вивчення теоретичного і практичного матеріалу за такими підручниками. Був дуже відчутний вплив викладання програмування з вищих навчальних закладів і навіть полегшена навчальна алгоритмічна мова була  складна для учнів. Нажаль, ці підручники протрималися, як основний навчальний підручник для учнів майже 15 років. 

Лише деякі учні мали потужні здібності для вивчення предмету. Саме вони з часом стали моїми помічниками і послідовниками - програмістами. А решта? А решта впевнилася, що інформатика серйозний і складний предмет, який потребує знань і математики, і фізики, і іноземної мови і суто технічного мислення. Ентузіазм вивчення предмету у учнів став зменшуватися. Тільки екскурсії та розумні учні були моїми помічниками, які допомагали долати перешкоди, які повсякчасно з'являлися на нашому шляху. Інші учителі ж вищезгаданих предметів стояли осторонь. Вони ж виконували свої обов'язки та рекомендації для викладання власних предметів. Міністерство освіти не подбало про зміцнення міжпредметних зв'язків, не сформувало перелік обов'язкового навчального матеріалу, який буде основою для вивчення інформатики. На превеликий жаль і до цих пір ця проблема існує в школі(майже 25 років). Одне "гріє серце" деякі учителі самі звертаються до мене, щоб налагодити ці зв'язки.

У вищій освіті до викладання інформатики в школі відносилися ще гірше - "забудьте те, що вам викладали в школі і давайте почнемо з початку". Лише в останні роки в університетах починають звертатися до знань, які отримали учні в школі, але все одно йде багатогодинне повторення того, що учні і так знають. Мені звичайно приємно чути, що колишні учні кажуть, що у них все гаразд, вони кращі в групі і таке інше, але навіщо вкладати державні кошти в те, що й так  відомо студентам?  Маса питань..., які не мають відповідей.

А що ж зроблено у навчальних планах 12-річної школи для підготовки викладання інформатики? На мій погляд не так вже і багато.

2009-2010 навчальний рік незвичайний, нарешті у навчальному плані 12-річної школи з'являється курс "Інформатика". На мій погляд це пізно. Використання інформаційних технологій для опрацювання дослідів учнів з фізики, хімії, біології, математики вже потрібно у 7-8 класах. Тож взагалі починати викладання інформатки потрібно ще раніше.

Я використовую різні шляхи, щоб познайомити учнів з предметом:  і Всеукраїнська Інтершкола м. Дніпропетровськ, і додаткові гуртки, які проходять не завжди в зручний для школярів час, тож кількість учнів, звичайно, обмежена.

Іншим учням, які не потрапили до "щасливчиків" доводиться самотужки вивчати різноманітні програми.  Це має погані наслідки як для учнів, учителів, так і батьків. Учні отримують несистемні знання з багатьма прогалинами. Саме з таких учнів у більшості випадків формуються так звані "ламери", які згодом можуть поповнити групи безвідповідальних користувачів, цілобових "геймерів" або ще гірш "хакерів".  Як на мій погляд, мабуть жоден учитель з інших шкільних предметів не має таких проблем, як учитель інформатики. Я вважаю, що перелічити їх потрібно:

Саме з останньої проблеми я і хотіла б почати. Як кажуть лікарі: "хворобу краще попередити, ніж вилікувати", а у нас таких хвороб останнім часом з'явилося дуже багато: "SMSманія", "ігроманія", "хакерство", "піратство", "фішинг" і так далі. Перелік, як ми бачимо, немалий.

А де ж причина? Мені здається причина саме в відношенні дорослих людей до інтересів власних дітей. Замінити години батьківського спілкування з власними дітьми, годинами для спікування з комп'ютером це не рівноцінна заміна. ТУТ Є НАД ЧИМ ЗАМИСЛИТИСЯ!

Комп'ютер дійсно посів своє місце на підприємстві, в навчальних закладах. А от яке місце йому відводять у родинних стосунках? Він не може формувати світогляд дитини з урахуванням гуманного ставлення до близьких, родичів, товаришів, навколишнього середовища. Комп'ютерні ігри дозволяють формувати віртуальне середовище, де дитина може вважати себе будь-ким: капітаном зоряного корабля, воїном і навіть вбивцею. У віртуальному світі все можливе: і бескінечне здоров'я, і бескінечне життя, і можливості, які насправді у людини не можливі. Таким чином такі ігри формують у підлітка безвідповідальне ставлення до навколишнього матеріального світу: і людей, тварин, рослин, предметів. Їм здається, що все МОЖНА, бо в іграх це саме так. Я  розумію, що розробники комп'ютерних ігор хочуть мати значний прибуток, при цьому свій прибуток будуть мати і розробники комп'ютерів, операційних систем, а ЩО Ж БУДЕМО МАТИ МИ? Якщо суспільство не в силах вплинути на появу такої продукції, то мабуть саме батьки і школа зможуть припинити потік такого бруду, який засмічує голови нашим дітям.  На превеликий жаль батьки рідко замислюються над тим, що вони з комп'ютерного салону насправді приносять "бомбу" у вигляді цікавих комп'ютерних іграшок - "стрілялок".  

А що ж школа? Вона стоїть осторонь, на інших предметах замислюватися над цими проблемами немає часу, а інформатика з'явиться лише в 9 класі, коли вже у підлітків сформований повний комплекс вищезгаданих проблем і хвороб. А коли познайомишся з програмою викладання інформатики у 9 класі стає дуже гірко від того, що ми так і зрозуміли головного. Ні питанням теоретичної інформатики, ні питанням безпеки та відповідальності за власні вчинки не приділяється потрібної уваги, а що стосується основ алгоритмізації, то їх навіть не врахували у базовій школі.  

Так, технологіям потрібно вчити учнів, та чи справді це головне? Технології з часом змінюються, розвиваються, іноді навіть в протилежному напрямку, але основа предмета повинна бути і не приділяти їй потрібної уваги це взагалі нерозумно. 

Розглянувши планування вивчення інформатики за новою програмою розумієш, що багато методичних помилок було припущено.

Так до речі тема Інформація не враховує досить серьозної підтеми кодування, на яку навіть двадцять років тому приділяли більше уваги ніж сьогодні. Кількість годин настільки незначна, що навіть талановитий учитель буде неспроможний донести зміст 26 понять за один урок. Як можна не розуміти, що цей  матеріал дуже важливий і для розуміння таких важливих понять  у інформатиці як файл, типи файлів, архівація та шифрування файлу, створення файлів програмними засобами.  Після аналізу повної програми викладання інформатики в школі я впевнилась, що вказаний матеріал так і не з'явився в курсі інформатики. Чому? Хіба це не потрібно учням? 

Питання безпеки та відповідальності за власні вчинки в Інтернеті - це дуже серьозні питання і вивести їх на самостійне вивчення ніяк не можна, обов'язково потрібно обговорити на уроках.

А про основи алгоритмізації вже й говорити не хочеться, як можна орієнтувати учня на вибір профілю навчання, не даючи йому певних знань з цієї теми. Як готувати до участі до олімпіад з інформатики? Як розв'язати цей "гордіїв вузол"?

І знов в котрий раз переглядаю концепцію загальної середньої освіти (12-річна школа), в якій визначено, що вивчення інформатики розпочнеться з 7  по 9 класи, де знайдеться місце і програмуванню, і теорії інформатики і розумію, що просто потрібно виконувати прийняті владою закони і тоді всім буде легше жити, і учням, і батькам, і навіть учителям. Тоді всі громадяни будуть довіряти владі, яку вибирали.

А що ж тепер нас чекає? Мені здається, що в майбутньому ми з такою програмою зробимо дуже багато помилок, якщо не врахуємо їх зараз. Підняті питання у статті дуже важливі як для навчання учнів,  так і їх суспільного життя і професійного становлення.